Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Алё, братва! Вот и нашелся время рассказать вам историю, которая случилась со мной не так давно. Честно говоря, я и сам не ожидал, что все закончится таким пиз*децом. Так что смотрите, а то и вам захочется попробовать закладки, а потом будете вспоминать меня и плакать от смеху. Ну, ладно, начнем!
Было это в тот день, когда мояшкина, моя лучшая подруга, заявила мне, что нашла контакт на псилоцибиновые грибы. Я тут же расколбасился, ведь слыхал, что грибы веселые и тебя плющат как слона. Договорился я с ней и пришел к месту встречи, где уже были присутствующие на данное мероприятие.
Встретил меня гарик, парень с косичками и банданой на голове. Он похож был на настоящего гангстера. Гарик показал мне пластиковые пакетики с грибами и сказал, что это та самая зелень, которая меня отправит в космос. Я взял грибы и отдал ему деньги. Он хихикнул и сказал: "Смотри, приходная девочка, не залети!"
Я сразу понял, что гарик знаток своего дела и тут же решил смутить бонгом перед употреблением грибов. Сидим мы с мояшкиной, закатываем глаза и весело болтаем. Но вот настало время пырялки. Я решил уколоться первым, чтобы уж точно понять, что значит "расколбаситься".
Но что-то пошло не по плану. Грибы на меня не подействовали. Я начал немного паниковать, ведь все вокруг уже веселились и смеялись до слез. Но я все же решил не сдаваться и сказал себе: "Братишка, ты не так прост. Тебя не плющат грибы, ты сам по себе псих!".
Но настоящая история началась, когда я решил попробовать вторую закладку. Я снова закатил глаза, и на этот раз я почувствовал, как меня переполняет что-то невероятное. Мне стало так хорошо, что я начал делать вещи, о которых раньше даже не задумывался. Я начал нюхать цветы, обнимать деревья и разговаривать с животными. Это был настоящий психоделический рейс!
Один из ребят предложил сыграть в "правду или действие". И это было самым безумным, что я когда-либо делал. Мы начали задавать друг другу сумасшедшие вопросы и выполнять абсурдные задания. В какой-то момент я оказался в подъезде, обвязанный веревкой и пытался разгадать загадку от некоего Хозяина. Но честно говоря, я так и не понял, какое отношение это все имело к псилоцибиновым грибам.
| Но лучшее было впереди! |
Мы оказались на крыше высотного здания, где открывался завораживающий вид на ночной город. |
Ветер играл с нашими волосами, а мы смеялись и пели песни. |
Вдруг кто-то предложил прыгнуть с крыши! |
Мне позарез захотелось это сделать. Я не знаю, что тогда на меня нашло, но я решил сделать это.
Друзья попытались остановить меня, но я отбросил все сомнения и решил исполнить свою мечту. Я подошел к краю крыши, закрыл глаза и прыгнул вниз...
И вот я лежу на земле, окруженный толпой людей, которые обращаются ко мне с улыбкой и говорят, что я самый смелый человек в мире. Я встаю, чувствуя себя настоящим героем, и понимаю, что все это было всего лишь иллюзией, созданной псилоцибиновыми грибами. Но это был самый невероятный и крутой рейс в моей жизни. А я, пока вы читали этот текст, уже давно снова в психоделическом путешествии!